Не вперше ходжу в гори і, власне, не вперше переконуюсь що задоволення від такої затії можна отримати лише у випадку коли ти супроводжуєш добру компанію. Справді, успіх у горах - це перш за все запорука людей, які тебе оточують. Задоволення від сходження не так залежить від погоди чи від маршруту як від людей які долають його з тобою. 

Мушу подякувати всім, з ким мав честь іти в гори цього дня, а саме - Христині, Дмитру, Тані та Наді - за їхню прекрасну компанію, їхні посмішки та жарти і цікаві розмови. Не знаю як нам вдалося так ідеально прорахувати час та маршрут, але тут безперечно велика заслуга Тані, котра нас підганяла та допомагала орієнтуватись у білій заметілі яка місцями сягала пояса. Надя ні разу не скаржилась на важкі снігові умови і ніби дивилась повз такі "дрібні" проблем, як сніг по пояс. Дивлячись фотки з цього походу, я майже на кожній бачу щиру посмішку Христі, а точніше - те, як сильно вона сміється. Дмитро весь час був дуже серйозним і спокійно йшов першим, дуже влучно вставляючи найсмішніші фрази. Якщо чесно, то похід в гори - це найкраща нагода познайомитись і мені дуже пощастило познайомитись з Вами. Друзі, Ви молодці. Дякую Вам.