(English text follows below Ukrainian gibberish)

Свидовецький масив - це напрочуд дивний та доволі нерозвіданий край Закарпаття.

На даний момент, двічі в житті я намагався покорити дистанцію від Рахова до Драгобрата - і двічі це мені не вдавалося. Перший раз - через шаленій ранковий дощ, який застав мене на пів шляху. Цього разу - через інший екстрім, а саме дике сонце яке нещадно випалює все і від якого не сховатись на "лисій" полонині. Чудова погода в горах - це так само неприємно як постійний дощ. Спершу, кілька цифер:

52.8 км подолано за 4 дні. Розбито маршрут було наступним чином:

 День 1: Занадто пізно ввечері приїхавши в Ясіня, ми буквально "кинувши" машину на стоянці побігли в гори. Так ми пробігли 9.8 км. Намет розбивали коли вже нічого не було видно - за добру годину після заходу сонця. (так - так, я знаю що так не можна, і що я порушив всі існуючі правила затягуючи активну частину походу після заходу сонця). 

День 2: (біля) Ясіня - вершина Стій. Підйом по халявному маршруту, поки не дістаєшся Драгобрату - там треба підніматись по лижному схилі, бо стежку на хребет забудували готелями. Ночували ми по другу сторону схилу, біля чудового "водоспаду". В цей день ми пройшли 16.4 км.

День 3: Вершина Стій - Велика Близниця - пол. Стара - тур. притулок Перелісок. Пройшли 16.1 але найбільше енергії забрали підйом на Велику Близницю - вона таки справді велика - та прохід полонинами в безхмарну погоду. Це пекло, адже навіть не було вітру - настільки погода була доброю! 

День 4: Тур. притулок Перелісок - село Білин. Це десь 10 км. Нічого особливого на цьому шляху не було. Банальний спуск в село. Далі - зупинка, машина і Ясіня. 

Тим, хто цікавиться цим районом гір скажу трохи своїх вражень - шлях від Рахова до Близниці є дуже нудним і там крім тур. притулку Перелісок немає нічого цікавого. Тупо траверс по полонині і навколо таких собі пологих підйомів. В сонячну і безхмарну погоду дуже і дуже не рекомендую. В дощ так само. Натомість, я б йшов далі на північ - гора Стій -> Великий Котел і далі. Лише проблема в тому що стартуватимете в Драгобраті а там маса людей і доволі серйозна цивілізація. На вершинах купа туристів.

Місцеві люди - це окрема історія. На Драгобраті складно почути українську мову. Там "большой язик" домінує настільки сильно, що деякі оголошення пишуть російською. Переважна більшість туристів, яких ми там зустріли - також російськомовні. 

Оскреме слово хочу сказати про туристичний притулок "Перелісок". Це така хата збудована ще за совєтських часів де можна реально добре відпочити. Якщо іти з Близниці то цей притулок є ідеально розташованим щоб спокійно у ньому розслабитись. Там дають не тільки дах над головою, а ще й пиво, вино, горілку і, звичайно, Живчик. Вода і то вшистко то звісно безплатно. Класний мушик там завідує, дивний, але поговорити з ним можна. 

Чого мене навчив цей похід - 

• Надувний килимок має купу плюсів - легкість, комфорт, мініатюрні розміри. Проте, він має купу мінусів - коли перевертаєшся зі сторони в сторону, він шумить так, ніби поїзд їде, цим самим розбуджуючи не тільки людей у твоєму наметі, а ще й мабуть людей в сусідніх наметах. Також його не можна розкласти будь де на траві, адже завжди боїшся зробити в цьому надувному чуді дірку. 
• Гермомішок класна штука в дощ, але це просто суцільна проблема в добру погоду. Закритий гермомішок не пропускає повітря назовні і не має клапана щоб то повітря випустити. Отже, в рюкзаку займає все наявне місце і ще й проситься назовні. Треба тут щось видумати. 
• Завжди все плануй мінімум з годиною запасу. Ніколи не знаєш що може трапитись - наприклад, якщо добираєшся машиною, то такі речі як похоронні процесії можуть зупинити тебе надовго. Треба усе враховувати. 
• Якщо тобі хтось в горах пропонує холодне пиво - бери і віддавай за нього все, що маєш - всі гроші і ще кусок правої руки. Не пошкодуєш. 
• Трекові палиці - річ необхідна. Просто необхідна і все. То треба спробувати щоб зрозуміти наскільки це є необхідна річ. 
• Ніколи не економ місце і вагу на аптечку та завжди перевіряй запаси медикаментів. Всяке буває. 
• Мівіна - це минуле, це 90-сті. Дуже рекомендую ЇDLO - це дуже смачна їжа яка швидко готується в зручному пакеті і дуже мало важить. Вона вас приємно здивує. Я не міг повірити що можна настільки класно в горах харчуватися. 

Svydovets indeed is a strange and a wild part of the Carpathians. 

So far, I have attempted this route twice in my live and both times I have failed to complete it. First time was spoiled by a massive rain storm, which hit our hike mid way. This time is was the other end of the spectrum, a cloudless and windless sun was just burning into our backs, creating a "desert" like feel to our hike and slowing us down. At that altitute, there was just no where to hide from the sun. Some numbers first: 

Day 1: We left for Yasinya way too late, we literary " dropped" our car at the parking place and just bolted to the mountains. We almost ran for 9.8 km way into the darkness until it was too dark to keep walking. It was already an hour after the sunset so our tent was erected in pinch black (yes, yes, I know I should not be doing this). 

Day 2: (near) Yasinya - m. Stiy. It was an easy hike, until we hit the ski slopes of Drahobrat. There are so many hotels around that we have simply lost our trail in all that mess so we just went up the skiing slope, which was another mistake, as doing so is way, way harder.Wt have covered 16.4 km that day. 

Day 3: M. Stiy - Velyka Bluznutsia - pol. Stara - Perelisok shelter. After covering 16.1 km most of our energy was consumed by the steep hike towards Velyka Bluznutsia - it is actually quite large - and a lengthy hike over meadows with nothing to hide us from the sun. 

Day 4: Perelisok shelter - Bilyn village. Short and uneventful hike, 10 km long. After that we hitchhiked a ride that took us to our car, thus ending the adventure.