Подив і широко відкриті очі

Саме так можна описати свій стан коли я побачив на екрані Фейсбуку слова "ウクライナDAY・Ukraine DAY・Український День" - 19 жовтня, Шін - Йокохама. Я поняття не мав де та Шін-Йокохама. Та я добре знав те, що 19 жовтня я буду там, де будуть свої люди - в країні, де я був певний в тому, що дуже малоймовірно зустріти когось зі рідних країв. Я глибоко помилявся ... 

Моя подорож до Йокохами виявилась спокійною - прямий поїзд з мого містечка Вако - сіті завіз мене до станції Йокохама. Проте, лише через 5 хвилин я усвідомив, що та приставка Шін віддаляє моє справжнє місцепризначення на ще 20 хвилин поїздом. Не біда - швидко заскочивши на JR поїзд, я попрямував до своїх. 

Йокохама трохи відрізняється від Токіо. Тут менше людей і новіша архітектура. Таке було перше враження. Треба буде неодмінно туди повернутись, проте, наразі я частіше дивився на карту - не хотів запізнитися і пропустити все на світі. Знову. 

Цікаво так - ось є такі острови, як Японія - і навіть тут мені вдалось зустріти чудових людей з усієї України. Переважна більшість - жінки з Києва, центральної і Східної України. Звичайно, були Львівські люди, також з Хмельницької області. Також, вдалось особисто поспілкуватись з повноважним послом України в Японії про "гарячу" тему інформаційної війни. Проте, все по-порядку. 

Організація - чудова. Те, що не завжди вдається діаспорі в Канаді, в Японії не викликало ніяких проблем. Приміщення було дуже достойне - було організовано Українську кухню, продаж цукерок Порошенка і Українського вина з Криму. Зауважте останнє. 

Крім того, була лекція на Японській про Україну, яка користувалась великою популярністю серед Японських відвідувачів. Зрештою, я сам собі трохи послухав, проте з іншою метою - вивчення Японської. Цікаво слухати про Козаків настільки дивною мовою ...

Ще було організовано показ мультиків для дітей, а також дитячий куточок. Малювалися писанки і робилися ляльки-мотанки. Будь-хто міг вдягнути вишиванку і сфотографуватися з українськими дівчатами. З певних причин я утримався. Ну майже.  

Пізніше, розпочалась культурна частина. Спершу, промова посла. Спокійний, зважений, Український чоловік. Розповідав про важкі часи, про всім відомого агресора, про силу волі і наостанок закінчив свій виступ словами "Слава Україні". Тут все в порядку. Зрештою, трохи пізніше, в особистій розмові він сказав, що треба давити, по всьому світі давити ворога. Японія не може і не повинна стати виключенням, адже, згідно його словам, тут ведеться активна пропаганда з сторони Росії. У мене не має причин йому не вірити - люди на роботі були без поняття що відбувається дома. Тепер всі чітко знають навіть хто такі "кіборги" і без проблем можуть переповісти історію розвитку Майдану. Свою роботу я зробив. 

Також було багато співів і танців. Дуже сподобалися 3 речі - подружжя українців з Кіото чудово вправлялися з традиційними Японськими інструментами кото, дівчинка з Києва, яка співала Японською і виступ бандуристки, Катерини Гудзій. Японці були в шоці від всього, людей було дуже багато - зал не те що був заповненим - нові крісла все доносили і доносили. Загалом, десь 400 людей відвідали цей захід. Я маю честь бути одним з них. 

Наостанок, дуже хочу подякувати організаторам за запрошення на вино і пиво після цього св'ята. Було дуже приємно поспівати Українських пісень в колі хоч і незнайомих, але дуже близьких мені людей. Дякую Вам велике.