Старт пройшов хаотично - навіть не почув звуку пострілу. Старти дорожніх забігів це зовсім не те що лижні старти. Я звик що тобі дають дозвіл на старт і ти маєш 2 - 3 секунди щоб відкрити "ворота". На лижах ти розганяєшся до серйозної швидкості вже через дві секунди. У цей день, стоячи поруч з оперним разом з іншими бігунами, не почувши пострілу, я зрозумів що треба починати бігти. Мляво пересуваючи ноги по мокрій бруківці я йшов на шляху до другого Львівського пів марафону. Бігти розпочав вже через 200 метрів, коли народ трохи "розтягнувся". Поруч зі мною бігла Танька. Наша стратегія - триматися разом в темпі 4:40 хв на 1 км до кінця дистанції, з бажаним прискоренням в кінці дистанції. Особисто я був переконаним що я не здатен на "швидке" для мене проходження дистанції через травму коліна два місяці тому та брак тренувань. Тому про стратегію ми з нею домовились заздалегідь - допомагати одне одному фінішувати між 1:30 та 1:40. Це аж ніяк не висока планка, але щоб її досягнути треба попрацювати. Ми влаштувались позаду пейсерів на 1:40 - це спортсмени які повинні тримати стабільний темп щоб фінішувати з заданим часом - та уникаючи бруківки намагалися триматися чітко позаду них, біжучи по бетону на якому у Львові лежать трамвайні колії.
Прозівавши старт, я біг на автоматі досить довго - машинально тримаючись позаду пейсерів, поруч з Танькою, перевіряючи як вона справляється з темпом. Згодом стало зрозуміло що пейсери на 1:40 не надто добре виконують свою роботу - вони бігли занадто швидко, радше на час 1:35. Танька не була цим задоволена, але тримала їхній темп - це був вітряний день, і стіна людей які назбиралися навколо пейсерів була необхідним захистом, особливо на ранніх етапах. Відставати було нелогічно.
Не відчуваючи втому, я далі біг на автоматі навіть в районі 12 - 14 км, коли я традиційно починаю відчувати зміни. Було навіть легко. Після 16 км я зрозумів що Тані мабуть не так ідеально як мені - вона мовчала і повільно губила швидкість. Пейсерів ми вже давно обігнали, але вони були поруч, хоча мали бути ой як далеко. Я знав що можу бігти значно швидше - зберігши сили під час дистанції навіть на 17 км почував себе чудово. Врешті решт, я сповільнився та, переконавшись що Таня без проблем добіжить до фінішу, я "включився" на останні 3 км. Перший з трьох пробіг за 4 хв, потім 3:50 хв та 3:45 хв/км - і я був на фініші, обігнавши багато людей. У мене навіть були сили підганяти інших людей які намагалися з усіх сил добігти до фінішу. Врешті решт, пів марафон закінчився та довелось зупинитися - і аж тоді я відчув який сильний дощ насправді падав.
Чекаючи Таньку, через дощ, холод та велику кількість людей, я пропустив її фініш - вибач мені за це. Погода заслуговує окремого коментарю - перші 10 км для нас були цілком "сухими", але зрештою наша удача закінчилась коли почав падати дощ. На початку дощ не змінював нічого, але під кінець дистанції мокра тканина почала "охолоджувати" м'язи ніг, особливо задні, в результаті чого стало значно важче бігти. Фініш також був "холодним" - вже за 5 хвилин, навіть змінивши мокру майку на теплий светр та вдягнувши рукавиці я не міг загрітися. Було дуже холодно, тож треба було одразу одягатися. Благо я взяв з собою сухе взуття та шкарпетки. Сховавшись в якомусь проході між двома будинками, швидко перевдягнувся - другий рік поспіль прогадали організатори котрі знову не підготовані до осінньої Львівської погоди і на вдвічі більшу кількість учасників поставили лише два намети для роздягання. туди навіть не пхався бо навіть з вулиці бачив як звідти вилітають люди.
Вечір завершили пивом, піцою та, десь на протязі 10 хвилин, читаючи "срач" в коментарях на групах аля Варта1. Насправді, щоб почути крики незадоволених людей достатньо лише бігти без навушників, навіть не варто шукати їх у просторах Інтернету. Вони кричали свою точку зору під час проходження дистанції тож було неприємно її чути ще більше ніж читати. Мені немає що додати до дискусії - "проблему" уже давно вирішили у світі. Дорогу перекривають, люди біжуть, дорогу відкривають. Тисячі людей тренувалися цілий рік для того щоб показати собі на що вони здатні, отримати чудові емоції, зібрати гроші для благодійних організацій, притягнути туристів до міста. Переваги такого роду активності перевищують "переваги" традиційних занять більшості Львів'ян у неділю.
Фініш. Дякую Саші Олійнику за те що мок і робив фотки.