“Hover test of our Dragon 2 spacecraft that can carry cargo and crew”
Вдихнути захоплення до науки не так складно. Досить показати ракетний двигун - його силу, точність та брутальність. Треба лише показати, як точно і прораховано він розриває закони гравітації на шматки і відривається від землі щоб долетіти до небес і далі.
Якщо у Вас в руці два м’ячі - важкий і легший - котрий з них упаде на землю першим, якщо їх одночасно відпустити з будь-якої висоти? Скажімо, в одній руці у Вас важкий медичний м’яч, а в іншій - порівняно легкий баскетбольний м’ячик?
Справді, подумайте чи знаєте Ви відповідь на це просте запитання. Адже тут у дії проста фізика, яку сер Айзек Ньютон відкрив ще в 18ому столітті. Повірте мені, з того часу ці закони не змінились і не зміняться вже, мабуть, ніколи. Отже, раз вони такі стабільні і незмінні, їх варто знати? Правильно?
Ми чудово розбираємось в законах, які самі придумали. Вони дуже часто змінюються, в цьому можна легко переконатись. Проте, закони фізики не змінюються. Від них не втечеш - хіба у Вас є ракетний двигун, але він не міняє закони фізики - він лише знаходить шлях навколо них щоб досягнути певної цілі - космічного простору.
Невже так складно надихнути дітей, котрі сидять в школі за партою і нічого не знають про те, як такі самі люди, як вони, досягають неймовірних швидкостей і висот за допомогою науки і математики? Невже легше вказати дитині на землю і навчити її дивитись вниз, ніж надихнути на подорожі, відкриття, дослідження … ?
Чому кільком відео на YouTube вдалось підштовхнути мене до пізнання науки краще, ніж 11 років, проведених у школі? Я розумію, як працює гравітаційне поле чорної діри і що таке її горизонт подій - але я не можу розібратись у тому, як моя школа так серйозно провалила таке просте завдання - вдихнути у мене захоплення наукою і космосом. Чому більшість людей читаючи це досі не знають відповідь на моє просте питання - який м’яч впаде першим: важкий чи легкий?
Давайте спробуємо розібратись у чому справа. Складніші питання - в першу чергу. Розпочнемо з фізики - цей предмет у моїй голові досі асоціюється з розв’язком нереалістичних задач. Але, стоп, фізика - це наука про світ навколо нас! Це наука про елементарні частинки, з котрих складається цілий світ. Це наука, де практичні фізики, за допомогою магнітів, розганяють ці самі елементарні частинки майже до глобального обмежувача швидкості по довжелезній трубі і потім заставляють їх точно зіткнутись з іншими частинкам - невже це не круто? Хіба не кайфово було б вивчати це? Ні, ми читали задачу про неймовірні ситуації і нереальні значення котрі досить було запхати в формулу, яку було необхідно лише вивчити, порахувати результат і записати кожен крок. Погоджуюсь, я був жахливим учнем. Проте, я волію думати, що я щось таки тямлю в науці. Не у фізиці - це точно. У школі, у мене не було ніякої мотивації і натхнення навіть дивитись на ті задачі - це було для мене тортурою! Коли ще в житті мені знадобиться формула на розрахунку швидкості падаючого тіла і як його маса впливає на це?
Ось тут це повертає мене до мого запитання - котрий з м’ячів таки впаде першим? Досі не знаєте відповіді, так? Маєте ще якийсь час подумати. (вибачте, що знущаюсь з тих хто знає правильну відповідь, але так треба)
Чому у нас не було простих експериментів з магнітами, з електролевітацією, з супер-провідниками - ці експерименти можуть зробити прості смертні у себе дома за копійки! Це видовище! Коли щось просто так висить в повітрі - хіба це не круто? Або супер-провідники, котрі левітують на сталій дистанції від магніту?
Мабуть тому не було тих експериментів, тому що легше було відкрити книжку, написати на дошці номер задачі і спокійно сісти за стіл і дивитись як ми мучились, розв’язуючи її. Нащо парити собі мозги, шукаючи рідкий водень для охолодження супер провідника? Нащо шукати потужні магніти? Кому то треба, коли є готові задачі? У нас на це було своє рішення - готові розв’язки, або ГДЗ.
Я це бачив на свої очі і не раз перевірив на собі - наука існує лише там, де є сліпа віра у те, що саме та штука, що ти досліджуєш, є найважливішою у цілому світі. Коли ти сліпо закоханий у неї - коли ти спиш з нею, коли ти снідаєш з нею, коли ти п’єш соту каву з тою самою ідеєю. Коли та ідея має тебе в кожну твою мозгову дзюру, не дає тобі спати, їсти, жити - тільки тоді ти справді займаєшся наукою. Коли кожен, хто тобі каже, що твоя ідея - повна туфта і зайва трата часу, ти інтелектуальним аргументом робиш йому (чи їй) шах-і-мат і закриваєшся у своєму науковому схроні у пошуках еквілібріуму.
Чи здатна будь-яка задача з підручника по фізиці познайомити тебе з таким кайфом? Ні. Але, повірте мені, це наркотик. Це жорстока залежність. Прагнення до кращого, до покращення цього світу, прагнення до зірок… Розв’язки задач - це не шлях до зірок. Задачі без ідеї - це нонсенс.
Отже, котрий з м’ячів впаде першим? Важчий чи легший?
Завжди був переконаним, що якщо ти не знаєш що робити - ходи по світу і шукай натхнення у інших. Думаю, те саме повинна робити наша школа. Ми повинні шукати ідеї по всьому світу. Ідеї, котрі здатні засвітити лампочки натхнення, в першу чергу - у дітей.
Знаєте, у чому різниця між моїм запитанням і задачею, котру Ви читали в школі? Мені всеодно на Вашу відповідь - набагато важливіше, який шлях Ви подолаєте до цієї відповіді. Якщо Ви досі не знаєте, котрий з м’ячів впаде першим - не біда. На Землі купа таких самих людей, як і Ви. Треба лише шукати ідею … і тоді, з часом, у Вас з’явиться власна ідея. Це все що Вам потрібно - треба лише ідею.
P.S. Щодо м’ячів, то Ви можете про це поговорити зі мною - мені було б дуже цікаво почути, як Ви плануєте відповісти на це питання!
On November 24, SpaceX's Dragon 2, powered by eight SuperDraco engines, executed a picture-perfect propulsive hover test at the company's rocket development facility in McGregor, Texas. Eight SuperDraco thrusters, positioned around the perimeter of the vehicle in pairs called "jet packs", fired up simultaneously to raise the Crew Dragon spacecraft for a five-second hover, generating approximately 33,000 lbs of thrust before returning the vehicle to its resting position.