Звідки я, з якої планети? З якого міста несу свій шлях? Який прапор маю тепер на плечі?
Я на планеті, де птахи великі і чорні. Я бачу сонце, отже я близько додому. Та не впізнаю нічого навколо. Тут повітря чисте, земля чорна. Тут я ніби вищий, але нічого не можу прочитати. Я німий і глухий - але я чую і бачу все.
Коли відбував, то добре знав, куди їду, за чим і коли повернуть мене додому. Загубившись у власних думках, я вже не знаю нічого про схід та захід - власне, де правильно, а де невірно. Доки є запаси, я споживаю свої ресурси, блукаючи лабіринтами. Повертаюсь навколо, потім дитячо беру наліво, згодом ридаю десь в темному кутку, під звук дощу. Щось повинно статись, доки ти ходиш, доки дихаєш, доки любиш ...
Ніби бачив чітко свій шлях учора, а сьогодні, сидячи на ліжку зранку, я іду зовсім у іншому напрямку. І так щоденно, зиг загами блукаю коридорами власного життя. Власними коридорами особистого безвиходу, де всі двері або розбиті, або зачинені. Забиті наново дошками. Зняті з завіс і вивезені, як сміття.
Тоді я промовив. Зупинись. Ти такий як вони, у тебе є твої думки, так само як у них є свої. Іди собі з Богом і не знай біди на своєму шляху. Лети туди, де серце живе - чи то на свою планету, чи до свого міста, неважливо - ти лети, чуєш, лети! Як ті чорні птахи, візьми своє життя у крила свої і веди його туди, де серце твоє б'ється. Бо не дарма воно постійно стукає той ритм, вдень і вночі. Воно каже тобі, де ти маєш бути - зараз, тут і завжди.
Змети попіл з власних плечей. Візьми його у жменю і викинь у ту чорну діру, яку залишили у тебе у грудях. Ти не почуєш, коли порох осяде. Спершу, ти його навіть не побачиш - лише пітьму і чорноту буде видно. Лише згодом, через роки, ти побачиш плоди свої і там не буде ніякої діри у твоїй душі - лише надійний, чорний ґрунт.
І тоді вже ніхто не зможе тебе відіслати на іншу планету, служити іншому світу - ти матимеш власне коріння, власну гідність. Бодай брудну, бодай чорну - але свою і тільки свою. Унікальну.
Отож, живи і не ходи туди-сюди. Не дивися чорним оком на тих істот, які бажають тобі смерті. Бажай їм життя і не зачіпай їх, та будь готовий боротися за життя - за власну чорну землю, за власний труд - за свою честь, славу і волю.