Короткі форми або "скільки можна...?"
Кожен раз в світі Японської мови криється щось, що здатне збити з пантелику будь-кого, хто старається зрозуміти це все логічно. Від сьогодні я полишаю будь-які намагання взяти цю мову логікою, і натомість пробую взяти її банальним запам'ятовуванням. Все. Досить.
Як відомо, Японці дуже зважають на вікову ієрархію. Вікова драбина поступається місцем, мабуть, лише намаганням не запізнитись на роботу. Справді, поки що таке враження, що найбільші прогрішки в житті японця це 1) запізнитись на роботу і 2) не правильно розмовляти до співрозмовника. Про роботу - трохи згодом, а щодо розмов - поговоримо зараз.
Отже, у нас є звичайне "Ви" і з ним мало що змінюється. Мабуть, змінюється тон і інтонація, але реально це нічого не міняє - навіть якщо до тебе звертаються на "Ви", насправді це мало що означає. У Японців все значно складніше - є дві окремі форми, довга (і ввічлива) і коротка (не дуже ввічлива). Власне, спершу тебе вчать довгої форми, хоча так її і не називають - тобто, складається таке враження, що це єдина форма яку ти маєш знати. Отже, ти собі такий веселий ходиш, думаєш "Ага, я вивчу собі теперішній позитивний, теперішній негативний, минулий позитивний і минулий негативний - і все, можна розмовляти". Саме в той момент, коли ти вже розслабився і думаєш, що все знаєш, Японська мова наносить удар харакірі - фаталіті, і презентує для тебе "короткі" форми, або повсякденне спілкування. Ну і ти думаєш - ага, короткі форми - це ж буде просто, вони ж короткі, так? いいえ。
Отже, почнемо з короткого пояснення про довгі форми. В Японській дієслова поділяються на три категорії - る (ру)、う (у)、а також irregular, тобто ті, які відміняються. На щастя, останній в Японській лише 2, а ось між першою і другою категорією треба розрізняти. Тобто, треба просто знати, яке слово припадає до якої категорії. І все було б дуже просто, якби одні закінчувались на る, а інші на う в своїй словниковій формі. Лише це не завжди так - іноді дієслова які закінчуються на る насправді є う. Наприклад, дієслово すわる насправді є うーдієсловом. Логіки тут ніякої не має, найкраще - просто запам’ятати на звук і завчити.
Для прикладу візьмемо дієслово たべる ー 食べる (таберу)
| Позитивний | Негативний |
| Теперішний / Майбутній - 食べます (табемас - їм) | 食べません (табемасен - не їм) |
| Минулий - - - - - - - - -食べました (табемашта - їв) | たべませんでした (табемасендешта - не їв) |
Особливо останнє слово є таки трохи довгим. Тому, коли чуєш, що "дітки сьогодні на уроці будуть вчити короткі форми", ти здихаєш з полегшенням. Лише потім розумієш що і тут логіки ніякої немає і насправді короткі форми не завжди короткі. Проте, про все по порядку.
Отже, найпростіше - теперішній час, позитивна форма. Тут все просто - лише словникова форма. Тобто, керуючись прикладом зверху, все що від нас треба, що сказати "я їм" це сказати たべる。Інтуїція підказує, що коли щось починається настільки просто - далі буде значно складніше. Проте, рухаємось далі до короткої форми теперішнього часу в негативі.
たべない (табенаі) ー отже, в る дієсловах забуваємо про る і просто додаємо ない (наі). Проте, підступні う дієслова завжди доганяють і застявляють вчити себе. Хоча і тут ніби просто - забираєш останнє う і замість нього вставляєш ーあない (анаі). Отже, виходить щось таке -
すわる ーすわらない (сувару - суваранаі)
Поки що, все ніби окей. Рухаємось до минулого часу, де все стає значно цікавіше.
Короткі форми, минулий час, позитивна форма. Коли теперішній час в теперішньому утворюється ще якось більш - менш логічно, то минулий час в коротких формах утворюється через задницю, або через те-форми (про які Ви можете прочитати тут). Знову треба малювати схему ...
Якщо треба утворити коротку форму дієслова в минулому часі, робимо наступну операцію - процедуру -
食べる ー＞ 食べて ー＞ 食べた
таберу -> табете -> табета
Де спершу береться словникова форма, конвертується в Те-форму, а потім Те міняється на Та. Чому? Де тут логіка? Без поняття.
Значно гірше з короткими формами в минулому часі і негативом. Тут нас починає конфузити закінчення なかった、накатта
Тут в Японців повний бардак - накатта або кунакатта - це дві різні речі, а ще є джанакатта. Постараюсь пояснити.
Як я вже згадував, прикметники також відміняються (чомусь). А отже, тут з ними також буде бардак.
Прикметники також поділяються на два типи - на い ( і ) прикметники і な ( на ) прикметники. Відповідно відміняються вони по-різному. Див. таблицю.
| Позитивний | Негативний |
| дієслово -> たべた (їла) | たべなかった (не їла) |
| いーприкметник -> かわいかった (була милою) | かわいくなかった (не була милою) |
| なーприкметник -> しずかだった (була тихою) | しずかじゃなかった (не була тихою) |
Зрештою, це все ще квіточки, поки цим всім не починають говорити, а найгірше - коли мішаються два стилі в одному діалозі. Приємні новини лише ті, що з кожним разом речення все стають важчими і довшими, а отже - ми рухаємо в правильному напрямку. До кінця книжки ще 3 уроки, а отже, після цього, я можу сказати що я знаю Японську ... на найпростішому рівні? Хм ... так, щось таке дійсно можна сказати.
Поки що ніби не зле, рухаємось далі.
P.S. Щодо власне моєї поїздки в Японію і про мої пости звідти - на це буде створено окремий блог, і розпочнеться він, як не парадоксально, з поїздки до Києва - саме так я буду отримувати свою візу. Дата відправлення в Японію - перший тиждень Вересня.